1. З частини другої статті 2-1 Закону виключити слово «приватних».
2. Доповнити статтю 12 Закону новою частиною третьою такого змісту:
«Особа, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю якої було анульоване, допускається до нотаріальної діяльності не раніш як через один рік після ухвалення рішення про анулювання, після складання кваліфікаційного іспиту в порядку, встановленому статтею 10 цього Закону, та отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю».
3. Статтю 14 Закону доповнити новою частиною шостою такого змісту:
«Документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса, строк зберігання яких складає понад 10 років, можуть передаватися ним до державного нотаріального архіву після спливу цього строку».
У зв’язку з цим частини шосту і сьому цієї статті вважати частинами сьомою і восьмою.
4. У статті 17 Закону:
частину третю викласти в такій редакції:
«Державна нотаріальна контора є юридичною особою, яка створюється і реєструється у встановленому законом порядку».
доповнити статтю новою частиною четвертою такого змісту:
«Очолює державну нотаріальну контору завідуючий. Завідуючий односкладової державної нотаріальної контори може бути призначений з числа осіб, які мають свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. На посаду завідуючого багатоскладової державної нотаріальної контори призначається особа, яка має досвід роботи в нотаріаті».
У зв’язку з цим частину четверту цієї статті вважати частиною п’ятою.
5. Статтю 22 Закону після слів «Державного герба України» доповнити словами «словом Україна».
6. Частину першу статті 26 Закону перед словами «приватний нотаріус», доповнити словом «Україна».
7. З частини четвертої статті 33 Закону виключити слово «припинити».
8. Із статті 50 Закону виключити слова «нотаріальний акт».
Неузгодженості, що містяться в Законі України від 01.10.2008 № 614-VI «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат»
1. У частині першій статті 2-1 Закону зазначено, що державне регулювання нотаріальної діяльності полягає, зокрема, у визначенні органів, які здійснюють перевірки організації нотаріальної діяльності усіх нотаріусів, тоді як частиною другою цієї статті передбачено, що такі перевірки стосуються лише приватних нотаріусів.
Нічого не сказано про перевірку роботи державних нотаріусів і в главі 2 Закону України «Про нотаріат» (зі змінами).
2. Зміни, внесені до статті 14 Закону України «Про нотаріат», зобов’язують приватного нотаріуса зберігати свій нотаріальний архів упродовж усього строку здійснення ним нотаріальної діяльності.
Ця норма примушує переважну більшість приватних нотаріусів мати додаткову кімнату, а подекуди й не одну, пристосовані для зберігання архіву, адже архів багатьох нотаріусів складає не одну сотню томів.
Зазначена норма не тільки необґрунтовано підвищує вимоги до робочого місця приватного нотаріуса, але й закріплює нерівність між приватними і державними нотаріусами у питанні зберігання архівних документів.
Доцільно було б передбачити, що архівні документи приватних нотаріусів мають зберігатися у них, скажімо, протягом 10 років, а потім передаватися до державного нотаріального архіву.
3. Частиною третьою нової редакції статті 17 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що завідувач державної нотаріальної контори призначається із числа осіб, які мають свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Ця норма могла б бути застосована до завідувачів односкладових державних нотаріальних контор, але не до багатоскладових, де завідувач має керувати іншими нотаріусами та надавати їм методичну і практичну допомогу (особа, яка не має досвіду роботи нотаріусом, не взмозі виконувати ці функції). Особливо це стосується Перших державних нотаріальних контор в обласних центрах та великих містах, які здавна виконують функції методичних центрів і допомогою яких користуються інші нотаріальні контори і нотаріуси регіону.
4. Новою редакцією статті 26 Закону «Про нотаріат» із печатки приватного нотаріуса виключно назву держави, в якій він працює – «Україна».
Це є неправильним, адже окремі документи, оформлені приватними нотаріусами, призначаються для дії за кордоном.
Крім того, зазначена норма змушує приватних нотаріусів нести додаткові витрати, пов’язані із заміною чинних печаток.
Не зайвим було б додати слово «Україна» і в печатки державних нотаріусів (стаття 22 Закону України «Про нотаріат»).
5. Новою редакцією частини четвертої статті 33 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що в разі виявлення порушень в організації роботи приватного нотаріуса або неодноразового порушення ним правил нотаріального діловодства Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі можуть, зокрема, припинити нотаріальну діяльність приватного нотаріуса з підстав, передбачених цим Законом.
Стаття 30 Закону не містить такої підстави для припинення нотаріальної діяльності.
6. Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» містить термін «нотаріальний акт» (це єдина стаття, де є такий термін).
Нотаріальних акт – це дуже серйозне поняття, яке потребує окремого визначення в окремій статті Закону.
До наведення такого визначення слід вживати терміни «нотаріальна дія», «нотаріальний документ».